Знай, люби, бережи

        Серед українських письменників, особливо серед тих, хто мав глибокі пізнання природи нашого краю, без сумнівів можна виділити постать Анатолія Івановича Давидова.

        Народився А. Давидов в 1938 р. в с. Бочечки Конотопського району на Сумщині, в сім'ї вчителів. Після закінчення в 1960 р. Ніжинського педінституту працював учителем біології.  Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі «Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».

        Анатолій Іванович  створив для дітей багато книг, у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Головними героями творів відомого українського письменника  є ліс, річка, озеро і все живе, що їх населяє. А ще – діти, допитливі дослідники рідної природи. Він учив дітей жити в храмі Природи, бути у рідному краю не байдужим чужинцем, а люблячим сином чи донькою, дбати про квітку і листочок, про птахів і звірят, озера і річки, ліси й гаї, кожну стежину і кущ калини – все чим багата Україна. «Знай цей світ, люби цей світ, бережи цей світ!» - такою молитвою-настановою Анатолій Давидов запрошував усіх своїх читачів у храм Природи. Одну із найпопулярніших книг письменник так і назвав «Знай, Люби, Бережи», в котрій розповідається про рідких та зникаючих видів нашої флори та фауни.

       13 лютого в бібліотеці-філії №1 на літературному портреті бібліотекарі розповідали про дуже цікаву,повчальну та пізнавальну книгу творів – «Знай, люби, бережи», яка належить відомому українському письменнику і знавцеві природи з великої літери, її вірному служителю – Анатолію Івановичу Давидову. На захід запросили учнів 3-4 класів ЗШ №29. Юним читачам було цікаво дізнатися, що в цьому році  цій книзі, можна сказати, одній з найпопулярніших  в Україні з природничої тематики, виповнюється  40 років. В ній йдеться мова про те, що є дорогим кожному справжньому громадянину, патріоту України – про представників рослинного і тваринного світу нашої країни, яким загрожує знищення. Автор книги вчить служити природі, знати її всебічно, любити всім серцем і самовіддано берегти, ставати на захист.

       Захід проходив в атмосфері жвавого спілкування. Учасники активно приймали участь в іграх – «Впізнай мене», «Хто я?», «Мовні перлинки», у вікторині «Загадкова галявина». Розширила дитячий кругозір «Хвилинка-цікавинка». Підсумком заходу була презентація книжкової викладки – «Дивосвіт природи».  Мета бібліотекарів – заінтригувати, зацікавити та пожвавити інтерес до прочитання.

Година добра

««Дякую» - найчемніша дата року»

      У календарі січня є найввічливіший день року. Це 11 січня. Цього дня ми відзначаємо Всесвітній день «Спасибі». Тож у нас є щаслива нагода подякувати своїм рідним, друзям за тепло і підтримку, добрі вчинки та їхню любов до нас святково.

      Ми чудово розуміємо значення гарних манер, їх необхідність у повсякденному житті, але найчастіше ми висловлюємо подяку ніби мимохідь, не замислюючись про її значення. А між тим слова подяки мають дивовижні властивості. Слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними «прогладжуваннями» і здатні зігріти своїм теплом. Тож не дарма кажуть, що роздратованим людям говорити «спасибі» не можна.

       24 січня бібліотека-філія №1 для читачів середнього шкільного віку провела годину добра «Найчемніша дата року». Щоб нагадати та прищепити навички культури поведінки дітей в спілкуванні один з одним і іншими людьми, а також умінню користуватися ввічливими словами в житті. А найввічливіший день у році – саме в січні (Всесвітній День «Спасибі»). Учасники заходу дізналися про історію виникнення цього слова, активну участь приймали у вікторині «Запитання – відповідь», обговорювали ситуаційні приклади. Усі чудово зрозуміли значення гарних манер та їх необхідність у повсякденному житті.

       Ми кожного дня говоримо один одному «дякую», тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця і надихає нас на добро.