На Івана, на Купала веселіше в світі стало

 

Нехай вам цей день несе

Вражень хоровод!

Нехай купальська вода

Дасть здоров'я на роки!

        З глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, свято тепла, буяючої зелені, молодості та кохання. Багато тисячоліть тому наші пращури помітили, що Сонце – джерело буття людського серед літа набирає повнішого світання. І ось, коли земля забуяла цвітом, коли настало найбільше зріднення всього живого з Сонцем люди відзначають це свято.  За язичницьким повір’ям, це – ніч шлюбу бога літнього сонця Купала з богинею води Мареною.

       Спробували  зазирнути в ті давні часи і відтворити картини тих прекрасних купальських обрядів  бібліотекарі і читачі філії №1, завдяки етно-діалозі «На Івана, на Купала веселіше в світі стало». Кожен читач, який завітав до бібліотеки, дуже цікаво і захоплююче, розповідав, що він знає про це свято, або про свою участь у святкуванні, що запам’яталося з дитинства, що чув від когось цікаве. З давніх давен вважається надією на майбутнє вогнище, яке запалюють на Івана Купала. Вогонь стереже від злих духів, випалює усе погане, зле, вселяє любов і красу у душу людини. Читачі розповідають, що цього дня сонце «грає», дерева можуть переходити з місця на місце, а зілля має найбільшу цілющу силу. Згадали і загальновідому легенду про чудодійний цвіт папороті, що з’являється на мить саме у купальську ніч. Основні символи свята – «Купало», «Марена», вінок, колесо. Головні дійові особи  вогонь і вода – їх поєднання. Варто знати, що тільки незаміжні дівчата в ніч на Купала плели вінки з трав і квітів і кидали їх у воду. Вінок треба плести за особливою технологією, що включає в себе 12 видів рослин. Як поведе себе вінок на воді, визначали своє майбутнє жіноче щастя. Бібліотекарі і читачі дійшли висновку:  купальське свято має давнє і цікаве коріння. Багато традицій  та обрядів живі і в наш час. І можливо, нам потрібно, щоб хоч раз на рік зануритися в містичну ніч, яку так любили наші предки.