Н.Забіла Ясоччина книжка

       Нам, дорослим, зазначав наш земляк Василь Сухомлинський, важливо розуміти: «Читання — самостійне плавання в морі знань, і наше завдання полягає в тому, щоб кожен вихованець зазнав щастя цього плавання, відчув себе сміливцем, який став віч-на-віч з безмежним морем людської мудрості». А як це важливо для нас, бібліотекарів. Аби дитина виросла справжньою людиною, її розум і душа мають працювати у діалозі з книгою. Звичайно, увага до книги, спілкування з книгою мають тривати протягом усього життя людини.

       Розвиток розумових сил і здібностей, багатство духовного існування індивіда і колективу, інтереси і невгасимий вогник інтелектуальної праці — усе це, на думку Василя Сухомлинського, по­в’язано із книгою. «Чим дорожче для кожного вихованця найважливіше джерело знань — книга, тим менша небезпека розумової обмеженості, байдужості до знань», — писав він.

      Через дитячу літературу кожна дитина має  змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми, розширити світ своїх захоплень. На літературну вітальню «Н.Забіла «Ясоччина книжка»» бібліотекарі філії №1 запросили учнів 1-А класу, ЗШ №29. Цей захід приурочили презентації дитячих книг «Чарівна країна дитячих книг» та про їх  значення в житті дитини.

       Особливою увагою  була огорнута  збірочка віршованих оповідань Наталі Забіли «Ясоччина книжка», яка цього року святкує свій літературний ювілей – 85-річчя з дня видавництва. Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі — дуже важкій, іноді малопомітній, літературній роботі. Серед них, ніби айсберг, височить постать чудової поетеси Наталі Львівни Забіли, чиє життя покладено на вівтар служіння Дитячій Музі.  Коротко, але в цікавій формі бібліотекарі розповіли дітям про письменницю, якій належить одне з почесних  місць в історії української дитячої літератури. Разом з малечою прочитали та обговорили оповідання  зі збірочки «Ластівки».

       Чим приваблюють юного читача твори Наталі Забіли? Насамперед — материнською щирістю, справжньою любов’ю до дітей. Вона прагнула до того, щоб діти виросли вихованими, розумними, чесними, мужніми, щоб, читаючи її вірші, дитина більше пізнавала, частіше посміхалася — тому поетичні слова ніби лилися з її душі. Вони ніжні й мальовничі, цікаві й повчальні, сповнені доброго гумору й пройняті материнським теплом. Письменниця вводить читачів у чарівний і таємничий світ, де поруч казка і реальність, люди й тварини, дорослі та діти. Вона одне оспівує, з приводу іншого радіє, а з чогось і сміється, по – доброму, без глузування. Хтось впізнає себе, стане йому соромно: замислиться дитина — отже, мети досягнуто!

        Наталя Забіла подарувала дітям майже двісті книжок. І впродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, і навіть ще краще. На її творчості виросло кілька поколінь дітей.