Ювілейна вітальня «Олена Журлива – «Хто знає, як рік минає»»

                                                             

 

                                                              Працюй , борися, пам’ятай

                                                             Що час не жде, летить, минає…

                                                             Бери ж усе та й все віддай

                                                            Тому, хто світла ще не має

                                                                                                                                                     Олена Журлива

        Жіночі постаті в історії досить часто є маловідомими і зазвичай лише тому, що вони – жіночі. Століттями внесок жінки в історію применшувався, а самим жінкам відводилася виключно сімейно-побутова сфера діяльності. Українки ніколи не обмежувалися лише роллю дружин, матерів, берегинь домашнього вогнища. Педагогині, науковиці, письменниці, громадські діячки, вони нарівні, пліч-о-пліч з чоловіками творили історію України. Талановиті, сильні, натхненні, найкращі представниці своїх професій зробили колосальний внесок в українську науку, освіту, культуру. Вони володіли приголомшливою силою духу, надзвичайним інтелектом, не боялися ризикувати і, безумовно, випереджали свій час. Їхні долі захоплюють, їхній внесок вражає, їхній приклад надихає. Серед них – Олена Журлива - педагогиня, відома українська поетеса, дитяча письменниця, оперна співачка з унікальним голосом -  мецо-сопрано.  
       Напередодні ювілею відомої української поетеси в бібліотеці-філії №1 відзначено 120 – річницю від дня її народження. Бібліотекарі організували і провели для дітей ювілейну вітальню «Хто знає, як рік минає» приурочену до цієї дати.

Олена Журлива дуже любила дітей. Як вчитель, вихователь, вона відчула потребу творити для дітей і написала збірки поезій: «У нашої Наталі», «Голуби», «На зеленому городі», «Ой літечко,літо» та ін. Вона намагалася в своїх творах бути дітям добрим другом, порадником і старшим товаришем.  Учасники заходу з захоплення читали рядки дитячих віршів. Дітям цікаво було дізнатися, що  Олена Костянтинівна – уродженка м. Сміла Черкаської області, але останні  роки  життя провела у м. Кіровограді.  Вона  від природи була наділена вродою, мала музичний хист, чудово співала, була солісткою у студентському хорі, успішно виступала спочатку з концертами у Харківській опері, а вже наприкінці 20-х років як поетеса-співачка гастролювала по Україні.

      У нашому місті Олена Костянтинівна шість років працювала вчителем української мови та літератури в загальноосвітній школі №3 і проживала по вулиці Фонтанній, 57, яка зараз названа в її честь – Олени Журливої. І ця вулиця в нашому мікрорайоні Новомиколаївки. Останні роки свого життя поетеса була прикута до ліжка, але не полишала творчої діяльності.  У нашому місті побачили світ поетичні збірки «Вибране», «Червоне листя»; книги для дітей «У нашої Наталі», «Хазяєчка», «Ой, літечко, літо». Захопив юних  читачів і перегляд відео-сюжетів з програми «Камертон душі», яка була приурочена цій талановитій жінці. Підсумком заходу була презентація  книжкової  викладки «Ой літечко, літо».

 

Олена Журлива перебувала в ранній період своєї творчості серед літературної еліти України і близько спілкувалася і дружила з людьми, прізвища яких є легендарними для всіх нас, – Лесею Українкою, Миколою Лисенком, Миколою Вороним, Олександром Олесем, Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною.  Ця видатна українка була нашою землячкою, більше 20 років прожила в нашому місті поряд з нами, викладала в  школі, яка тепер носить її ім’я. Її життя таке бурхливе і трагічне, талановите і таємниче, заслуговує на те, щоб ми пам’ятали Олену Журливу і сьогодні.